Концепції вихованя у заруб. педагогіці



4. Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці.

Сьогодні в світі спостерігається „вибух” освіти, великий інтерес і прагнення до освіченості і вихованості. Їх рівень визначає цивілізаційне обличчя будь-якої країни.

Для сучасної зарубіжної педагогіки характерна наявність багатьох шкіл і напрямів із спільною методологічною основою – ідеалістичною філософією.

Ірраціоналізм (напрям ідеалістичної філософії) – обмеження пізнавальних можливостей розуму й утвердження інтуїції та інстинкту у якості вирішального начала.

1. Екзистенціалізм – течія ірраціоналістичного ідеалізму (від лат. – існування) або філософія існування, переживання людиною свого буття в світі – філософський напрям, що визначає особистість найвищою цінністю (Бердяєв, Хайдегер, Сартр, Камю).

Основне поняття екзистенціалізму – індивідуальне буття людини, занурене в своє „Я”.

Основні положення:

непізнання буття – заперечення існування об’єктивного знання і об’єктивних істин

завдання виховання людини – у забезпеченні її індивідуальності та неповторності, недопущенні перетворення людини в колективіста

людина не в змозі оволодіти домінуючими над нею обставинами, доля кожного передбачена заздалегідь

найглибшою сутністю і джерелом мудрості людей виступає страх

тільки самовиховання забезпечує формування вільної особистості незалежної від суспільства

ніякі соціальні перетворення не можуть зробити людину щасливою

життя, природа і інтуїція – важливі чинники самореалізації особистості

вчитель повинен дати учню повну свободу в засвоєнні знань

2. Прагматизм – (від грецького „прагма” – дія, діло, справа) – „філософія дії” передбачає зближення виховання з життям, досягнення мети виховання у практичній діяльності. Засновники – Ч.Пірс, У.Джеймс. Дж. Дьюї (1859-1952) – засновник прагматичної педагогіки (педагогіки дії), яка здійснювала і продовжує здійснювати великий вплив на шкільну освіту багатьох країн, і в першу чергу, США.

Основні положення:

практика – основа всього існуючого в світі, істинним є те, що має практичну користь

єдиний критерій істинності пізнання – індивідуальний досвід і діяльність людини

кожна людина має від народження своє „Я” і виховання безсиле хоч що-небудь змінити

основний метод навчання – трудова та ігрова діяльність

виховання здійснюється в процесі виконання конкретних практичних дій

індивідуальний досвід дитини – основа навчального процесу

моральне все, що допомагає успіху

У 60-роках XX століття філософія прагматизму і педагогіка, що на неї спиралася, втратила свою популярність. Прикладна спрямованість навчально-виховного процесу у відповідності з ідеями Дж. Дьюї не сприяла якості навчання і виховання. В умовах НТР виникла потреба у людях з більш міцними, впорядкованими знаннями і принципами поведінки. Це обумовило модернізацію класичного прагматизму, який відродився як неопрагматизм і був доповнений новими принципами.

Неопрагматизмсамоутвердження особистості здійснюється через повну свободу її вчинків і оцінок. У своїх діях людина ні чим не обмежена, керується лише своїми бажаннями, своєю волею. Неопрагматизм і зараз залишається провідним напрямком американської педагогіки.

Великі відкриття в галузі природничих наук на межі 19-20 ст. обумовили появу нового напрямку – позитивізму.

3. Позитивізм – філософське осмислення наукових досягнень, абсолютизація природничих наук та їх методів.

 

Основні положення:

надіне лише те, що отримане за допомогою кількісних методів

псевдонауки – науки, що пов’язані з розвитком суспільства, соціальними суперечностями

справжні науки лише математика і природознавство 9суспільствознавство – міфологія)

Неопозитивізм – філософсько-педагогічний напрям, що намагається осмислити комплекс явищ, висунутих НТР за допомогою опису явищ, а не їх наукового пояснення. Зародився на етичних ідеях Платона, Аристотеля, Юма, Канта. Сучасний педагогічний неопозитивізм здебільшого називають „новим гуманізмом” (П.Херес, Дж.Вільсон, Р.Пітерс, А.Харіс, Л.Кольберг).

Основні положення:

виховання повинно бути позбавлене світоглядних ідей

головна увага – розвитку інтелекту

завдання виховання – формування раціонально мислячої людини, розвиток людського„Я”

тільки відчуття дають правильне уявлення про світ

моральні оцінки і критерії не мають ніякого значення, оскільки вони є галуззю науки, а не нашого досвіду

моральні вчинки є проявом емоційних станів, їх не можна оцінювати

4. Неотомізм – релігійне філософське вчення, що отримало свою назву від імені католицького богослова Фоми Аквінського (Томаса Аквіната, 1225-1274), який з метою зміцнення впливу церкви на людей визнавав розум як засіб, необхідний для доведення релігійних догм (Ж. Мартен, У. Каннігам, М.Казотті, Є Жильсон).

Основні положення:

провідна роль релігії у вихованні дитини, спрямованість навчання і виховання на розвиток прагнення наблизитися до Бога

виховання загальнолюдських чеснот – доброти, гуманізму, чесності, любові, одночасно звинувачує школу у надмірному раціоналізмі

різка критика моральних норм сучасного світу

об’єктивна реальність залежить від волі Бога

світ роздвоєний на матеріальний (те, що вивчає наука) і духовний (сутність світу визначена Богом)

5. Біхевіоризм – (від лат. бехавіор – поведінка) – психолого-педагогічна концепція технократичного виховання, що ґрунтується на найновіших досягненнях науки про людину, використанні сучасних методів дослідження її інтересів, потреб, здібностей, факторів, що детермінують поведінку.

Основні положення:

людська поведінка – керований процес

людська поведінка обумовлена певними стимулами і потребує позитивного схвалення

виховання – добір правильних стимулів, що правильно застосовані

критерій моральності пов’язаний зі схваленням або не схваленням вчинків людини

моральні якості визначаються обставинами та використаними стимулами

моральне удосконалення полягає у вмінні людини найкращим чином пристосуватися до оточуючого середовища (причому характер цього пристосування нічим не відрізняється від пристосувань біологічних організмів до природи)

 

6. Діалектичний матеріалізм – філософське вчення про найбільш загальні закони руху і розвитку природи, суспільства і мислення (К.Маркс, Ф.Енгельс).

Основні положення:

свідомість людини виникає в результаті розвитку матерії (мозку людини)

явища об’єктивного віту і свідомості причинно обумовлені, оскільки взаємопов’язані і взаємозалежні (принцип детермінізму)

всі предмети і явища перебувають у стані руху, розвиваються і змінюються

дія законів діалектики (перехід кількісних змін у якісні, єдності і боротьби протилежностей, заперечення заперечення)

особистість – суб’єкт і об’єкт суспільних відносин, її розвиток детермінований зовнішніми обставинами і природною організацією людини

провідну роль у розвитку особистості відіграє виховання, що є складним соціальним процесом, має історичний і класовий характер

особистість і діяльність людини перебувають в єдності

особистість проявляється і формується в діяльності

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>